[color="#ff0000"] [b] Вага Римського золота[/b][/color]
[color="#ff0000"][i][b]«Ті, хто хотів бачити моє приниження,
побачили власну жорстокість».[/b][/i]
[i]З уст царівни Єгипту Арсіної[/i]
[/color]
Мої пальці торкаються срібного амулета на шиї жриці. Він легкий, майже невагомий – не те що ланцюги, які римський центуріон поклав на мої плечі, намагаючись зламати хребет єгипетській царівні. Потім був Рим. О, цей страшний, брудний, крикливий Рим! Повітря було густим від диму кадильниць, пахощів лавру та запаху поту тисяч плебеїв, що зібралися вздовж Священної дороги під час чотириразового тріумфу Юлія Цезаря.
Мене везли через натовп, і за наказом Цезаря на мені були не залізні, а золоті ланцюги-«поножі». Це золото, покликане підкреслити багатство підкореного Єгипту, важило більше, ніж моє власне тіло. Воно впивалося в мої зап'ястя і щиколотки – кожен порух рук лягав вогняним змієм-Сетом на мої рамена, кожен крок завдавав нестерпного болю і залишав кривавий слід на камінні Священної дороги. Я знала, що в кінці мене чекає зашморг у підземній Мамертинській в'язниці. Мені хотілося впасти, але я згадувала обличчя Клеопатри… й прямувала далі. Я дивилася на римських плебеїв зневажливо, як на рабів.
…І раптом натовп замовк. Усе потонуло в тиші. Величезний, хижий Рим, який хвилину тому ревів у передчутті кривавого видовища, раптом занімів. Натовп, що звик глузувати з повержених ворогів, плювати в обличчя царям, дивився на мене й не знаходив чудовиська, яким його лякали. Замість криків прокотився глухий, наче підземний, шепіт. О диво з див!.. Вони співчували мені. Жіночі очі заблищали від сліз, а загартовані в боях чоловіки ховали погляди, не витримуючи моєї ганьби. Тріумф Цезаря захлинувся – повітрям розлився гіркий, липкий сором. Юлій надто добре вмів читати по обличчях плебсу; він зрозумів, що моя смерть стане не його перемогою, а його тавром. І кат відступив.
Він залишив мені життя, але відібрав усе інше: Ганімеда, чий слід назавжди загубився в темних лабіринтах римських в’язниць, і… саму свободу. Мене знову закували в залізо і, наче живий трофей, під посиленою вартою відправили сюди, в Ефес.
Далі буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2026
автор: Сіроманка