В той час, як гординя відійде в ніде,
залишивши тіло недуже,
навчи мене, Боже, любити людей —
усяких — і злих, і не дуже.
Я всмоктував теплу отруту ідей,
набуте згортав у сувої.
Та тільки науку любити людей
і жити з людьми — не засвоїв.
Я брав інтеграли, шукав похідні,
впрягався і поруч, і замість.
То де ж ви, ті мудрі і бажані дні,
що втішити б мали на старість?
Так мало лишилось до берега, де
не буде бажань — тільки муки...
Навчи ж мене, Боже, любити людей —
найважчої в світі науки.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2026
автор: Олександр Таратайко