На узліссі, біля стежки,
одягла вільха сережки.
Розпустила пишні віти,
хизувалася їх цвітом.
А над яром, су́тий красень,
зеленів розшкішно ясен
і на ту красу дівочу
задивлявся він щоночі.
Простягав ласкаво віти –
у обіймах обігріти,
від смеркання до світання
шепотів їй про кохання.
Як не линули хорали,
але успіху – не мали,
а посилювала тугу
поміж них стрімка яруга.
19.08.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2026
автор: Олександр Мачула