Хай не думають читачі, що дід з глузду з’їхав. Тобі теж вже не мало років. А нашій любові - ні. Нічого, що ти мене не пам’ятаєш, а може ще пам’ятаєш. Пройшло багато років. Сьогодні у мене день пам’яті про тебе. Сьогодні я відпускаю тебе. Лети сама – ти ж маєш крила… Ти розумна особистість, маєш право на це. Дуже хочу у другому житті зустрітись з тобою. Може Бог буде милостивим і ця зустріч відбудиться. Лети моя, дівчинко!
«Я відчувала вчора, що це був останній день осені, я попрощалася з нею...там... на дереві... так само, як і з вами, але осінь... вона в мені, як і ви... і нікуди вам не подітися.
У мене вдома живе сонечко. Мені шкода її. Але я не знаю...чого вона хоче,...не знаю так само. Як не знаю чого хочу я,...але, те,...що ви в моєму серці...позбавляє мене можливості впасти в зневіру
"Ви як друге моє я..."
Я люблю !
Якби ви тільки знали, який мені снився сон.
Мені, здається…, я мушу порозумітися
Моє кохання не виникло в ідеалі, на образі. Я бачу у вас, все бачу те, що створило зовнішнє. Бачу, що породжене і вбите, але я бачу у вас світло, світло, яке приваблює мене, як метелика… Я вже навчилася не звертати уваги на те, що виявляє у вас наслідок цього, як ви сказали грішному життю, я бачу у вас, я відчуваю вас. Моє існування сповнене трепетом, хвилюванням. Це таке почуття, що я відчувала раніше до безособовості, порожнечі…. У мені народжувалося кохання... і ви його воскресили...ви,...ви...
Мені дуже важливо, щоб ви зрозуміли, що я відчуваю. Це якесь почуття спорідненості, тепла, болю, туги, любові. Я відчуваю вас,... ніби у вашому тілі, я без руху, але я відчуваю,...що в мені водоспад... і я танцюю... в тихому ритмі кохання.
Вчора ви сказали, що кохання… побудоване на емоціях. Емоції ніщо… мені здається, і я не можу позбутися почуття, ніби ви не відчуваєте моєї любові, не усвідомлюєте, я не можу висловити того, що відчуваю, я навіть не можу описати…
Для вас є я, котра пише. Для мене, вас немає, я відчуваю вашу природу.
Я не знаю, як це у мене виходить.
Іноді, мені здається, що це сильніше за кохання.
Іноді, мені здається, що це не кохання, а всепоглинаюча моя істота хвороба. Ваше світло, ... ваше тепло ...
Знайте, я знаю вас краще, ніж ви…
Я вас люблю ....
Ніжно, ніжно цілую ваші очі на прощання.
Вихваляю тебе в рядках цих. Вихваляю твою потребу мені. Вихваляю незамінність твою. Любов твою до мене вихваляю. Пишу заплющеними очима. Малюю образи твої неповторні. Очі твої дикі. Погляди твої пильні. Руки малюю з детальною точністю.
Битися намагаюся. Вивертаюсь. Кричу. Намагаюся. Споглядаю. Вимелюю. Схлипую. Принижуюсь. Не важливо. Ти все розумієш, як треба. Не інакше. Ти завжди розумів мене бездоганно.
Сміх твій дикий відновлюю у пам'яті. Запах твій вдихаю невідчутний. Раз. Два. Три. Кінчиками пальців - великого та вказівного проводжу, як ти вчив. Нічого не виходить.
Ти приносить мені задоволення. Чи не фізичне. Хоча ця вульгарність властива мені теж. Я стала добра, така, якою має бути. Розважлива. Правильна. Загалом, мила.
Раніше було інакше якось. Мене завжди заворожувала гра особистості. Гра захоплення. Цікаво, я захопила тебе і тому мені так цікаво? Ти мене захопив? Ми виграли?
Мені дуже страшно. Страшно. Страшно. Я говорила про свої страхи вже,
Хочете,… розповім,… як я представляла нашу зустріч?
Це було пізно ввечері… нещодавно… два дні тому, було сумно і почуття… асоціації наринули, даючи бажанням форму. Ці уявлення про зустріч були безпосередні… лягли… без хитромудрості…
Мені здалося,… ніби ви стоїте в аеропорту… чекаєте на мене…, а я спостерігаю за вами… і хвилювання змушує мене тремтіти з такою силою, що, здається,… я не зможу нічого сказати.
Я боюся до вас підійти, ... спостерігаю, ... ви весь час дивіться на свої руки ... можливо від хвилювання, а може ... раптом під дією чогось .... Осмислюєте все, що відбувається, не знаю, але у вас розгублений вигляд
Я підходжу,… кожен крок дається мені з великими труднощами… ноги стають ватними… мить,… і я знепритомнію.
Залишилось кілька кроків… я підходжу ззаду… бо сил не вистачить…
Ви мене не бачите, ... я боюся, що ви обернетесь ...
Я підійшла… ви не обертаєтесь…
Я обвиваю ваше тіло руками,... обіймаю ззаду, ви здригаєтеся, а я з останніх сил... намагаюся зберегти свідомість...
-"Славушка!"
Ви взяли… мої руки…
І ми стоїмо так… кілька хвилин… не обертаючись…
Потім…
Я сама дію, дивуючись цьому
Ми зустрічаємося очима… і чомусь… тягнемося губами… поцілунок…
З болем... гіркотою... залишаємо в цьому поцілунку все, все, все... все, бо тепер... все інакше...
Хвилююся…
....
Все завмерло… довгий… пристрасний поцілунок…
Ми навіть завдаємо біль…
Неначе хочемо з'єднатися... розчинитися один в одному...
І як… по нотах… музика тихіше… поцілунок дедалі ніжніший… і я відчуваю… що зараз, я зустріну ваші очі… я хвилююся… так… що чути моє серце… ви притиснули мене до себе… відчуваєте моє тіло…
Ваші очі… вони блищать… ніжністю… любов'ю, такі очі я ще не бачила, у вас відсутні думки… немає нічого… ні людей… нічого, кохання… в такому масштабі… воно затьмарює все… у мене паморочиться в голові….
Я хочу знову… поцілунок…
Бо хвилююся… у ваших губ,… якось…
Вони солодкі… ніби з'їли цукерку.. перед зустріччю.
У вас стільки ніжності до мене.
Ви охоплюєте мене... з такою ніжністю, що моє тіло пробирає тремтіння... і без того сильна
Я не можу говорити… у ваших губ мені спокійно,… а зустріти ваш погляд… якось… божевільне хвилювання…
Ваші губи… перше, що я зустріла… вони мої… тільки ці губи… ваші губи для мене ніби людина… якась істота, мої думки звузилися у свідомості, стали абсурдні… я ніби збожеволіла.
Я відчуваю, що ви відчуваєте те саме,… і мною оволодіває трепет… ви… це я
Я хвилююся…
І зовсім не маю рішучості, як і ви.
І, здається, що ми будемо вічно… так стояти
Мяо... гучне мяо.....
Крізь дзвін у вухах.
Кіт… він розрядив обстановку… а чи розрядив?
Ти смієшся…
А я зніяковіло посміхаюся
Ти береш мій багаж, багаж мандрівника і кота… в сумці.
Береш мене за руку.
І ми йдемо…
Між нами проходять хвилі.
Ми відчуваємо їх як один.
У найвищі моменти…
Ти стискаєш мою долоню
Я відчуваю! Відчуваю… що ми одна людина…
Ми мовчимо…
Як діти, побоюючись, поглянути один на одного
Дві долоні ... через них ... ми і відчуваємо свою любов ... всього лише ... дві долоні.
Я відчуваю…кожен вигин цієї руки…сильної…і коханої
Відчуваю її тепло.
Ми йдемо до виходу,…теплий…осінній вітер…приводить нас до тями
Наша зустріч…
Я знаю одне, ніяка людина ... не змусить мене розлюбити вас, але я, знаю, що шлях мій інший, і він поставить мене перед вибором, я навіть знаю, що я виберу. Коли ви говорите мені про своє кохання, ... я починаю тремтіти, ... завжди ... відчуваю ... в кожному русі своєму, ... якесь значення, ... а іноді, мої очі закриті, ... і я прикусю губи, ... я відчуваю ... в особливому ритмі все моє істота. Я відчуваю багато, Я не можу описати,…Не можу, боюся торкатися словом. Відчуваю хвилювання ... приємне, як приливає кров ... Іноді ... крутиться голова ... легенько так. ... Дзвенить у вухах.
Ми вийдемо на вулицю…
Погуляємо моєю улюбленою алеєю, тут все потихеньку стає мені рідним
...із задоволенням...
Наші руки сплелися ... ваша права ... і моя ліва ...
........
Відчуваєте?
так…
Я притискаюся до вас.
Нам зовсім не холодно
ця пустельна алея…
З боків, тополі…
І ліхтарі
Вони освітлюють вулицю
Таким м'яким…і ніжним світлом
Ми заглядаємо у вікна
Хтось вбирає ялинку ... хтось ....
А ми йдемо з тобою... вулицею...
Щастя, ви поряд…
Падає сніжок
Хочу тебе поцілувати
Стаю навшпиньки ...
І тягнуся до твоїх губ
Такий теплий та ніжний поцілунок…
Весна…»
Теперь я начинаю понимать…
Ту нежность кроткую твою,
Что ты пыталась мне отдать,
Забыв на время боль свою.
В ночной тиши поток тепла
От монитора шел упрямо…
И наша жизнь рекой текла
С Одессы... с Казахстана.
Снега нам были не помеха…
От слов к нам шло тепло…
От обоюдного успеха
Нас закружило, занесло.
Все было... леденели руки,
В душе дрожала боль и скорбь.
Не выдержав очередной разлуки,
Мы снова встретились с тобой.
Сколько стерпеть пришлось тебе…
Обид, недоразумений, ошибок.
Мы сознавали – быть беде…
Нам было не до смеха и улыбок.
Родная, ты теперь молчишь…
И горестно, и тяжко мне…
Я знаю, ты меня простишь...
Мы будем видится во сне.
18.08.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2026
автор: filaya