Я обійми розкриваю
І душі, і серця теж.
Світле щастя обіймаю,
Що не має жодних меж.
Обіймає світле щастя
І мене, мене всього,
Вигнавши усі нещастя
В тую ж мить з життя мого.
Їх ні крапельки немає.
Міцно усього мене
Світле щастя обіймає.
Буду все життя земне
Щастя це я обіймати,
Наче матінка дитя.
Я щомиті відчувати
Буду дивне почуття
Це, що, ніби річка, ллється.
Весело, як немовля,
Серденько із ним сміється,
А душа, немов земля,
Вся буяє, розцвітає.
З щастям дивним, чарівним,
Що, мов сонце, зігріває
Днем цим теплим і ясним,
Дивовижно, неймовірно.
Буду вік із ним я жить.
Буду я йому лиш вірно
Все своє життя служить,
Бо у ньому убачаю
Я найвищу, справжню суть
І в любові, що без краю.
Лиш вони її несуть.
Ну, а ми нести повинні,
Доки серденько живе,
Кожній в світі цім людині
І усьому, що живе.
Євген Ковальчук, 04. 05. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2026
автор: Євген Ковальчук