Ну що, ізнову нічия?
Зашкалює напруга!
В тобі незмінно бачу я
і ворога і друга.
Безсилий шал і тихий щем,
два серця – два магніти!
Ми знову щастя відштовхнем,
слабкі, жорстокі діти.
Єднає доля залюбки
натури протилежні,
а ми – дзеркальні двійники,
самотні – і залежні.
Душа химерниця така,
в раю їй сняться ґрати…
Тому й відштовхує рука,
що хтіла обійняти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2026
автор: Світлана Себастіані