Магніти

Ну  що,  ізнову  нічия?
Зашкалює  напруга!
В  тобі  незмінно  бачу  я
і  ворога  і  друга.
Безсилий  шал  і  тихий  щем,
два  серця  –  два  магніти!
Ми  знову  щастя  відштовхнем,
слабкі,  жорстокі  діти.
Єднає  доля  залюбки
натури  протилежні,
а  ми  –  дзеркальні  двійники,
самотні  –  і  залежні.
Душа  химерниця  така,
в  раю  їй  сняться  ґрати…
Тому  й  відштовхує  рука,
що  хтіла  обійняти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2026
автор: Світлана Себастіані