[youtube]https://youtu.be/NW3gy1Eg8tI?si=xAmA8Xd5EZ4ziosE
[/youtube]
Я хочу пригадати твої очі.
Чому це мене пам"ять підвела?
Які вони були тієї ночі?
Та осінь у той час ще не цвіла.
Усміхнені, ласкаві, незабутні,
І ледь помітний сум в твоїх очах.
Ці згадки так далекі, дуже смутні.
і залишок мізерний в почуттях.
А небо синім кольором ясніло,
В очах твоїх відбивсь ультрамарин.
Чомусь надворі швидко сутеніло...
То вітер наганяв тоді хмарин.
Не вечір обіймав мене за плечі,
Це - рук тепло, як током пройняло.
І зайвими зостались оті речі...
Це так було, але давним - давно.
Нудьга осіння ллється за дверима,
Хоч осінь у красі своїй цвіте...
Все пам"ять прихова, вона незрима,
А осінь листопадом замете...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2026
автор: Н-А-Д-І-Я