Лебедина сльоза

Похили́лись  ве́рби
Над  узлі́ссям  жу́рно
Розцвіта́ли  кві́ти,  в  лі́сі  по́між  тра́в.
Чу́вся  за́пах  ме́рви.
В  не́бі  так  аму́рно,
Ле́бідь  із  лебі́дкою  давно́  літа́в.

За  гілка́ми  зрі́дка
Ши́піт  ми́ло  ли́нув
Вми́ть  зняла́сь  поже́жа,  га́й  димі́в  уве́сь
І  слабка́  лебі́дка,
Від  густо́го  ди́му
Впа́ла  під  вербо́ю,  а́нгелом  з  небе́с.

Навкруги́  тріща́ло
По́лум’я  гаря́че
Обпіка́ло  кри́ла,  сні́жні  шипуну́.
А  він  впа́в  невда́ло,
Та  й  за  не́ю  пла́чем
Десь  згуби́в  у  га́ї,  слі́зоньку  сумну́.

Ліс  не  стри́мав  го́ря,
О́зеро  з’яви́лось
Се́ред  га́ю  ди́вом,  чи́стим  як  сльоза́.
В  нім  вода́  прозо́ра
Гіркува́та  чи́мось
Пе́ред  цим  плечи́ма,  лиш  Весна́  зниза́.

Ах  весна́...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2026
автор: укран