[i] Відредагований і дещо
оновлений твір публіцистичного
штибу в дусі нового часу....
[b][color="#0a9139"][color="#081c80"]Це ж треба так! В космічну еру світу,
коли – лиш мить, щоб взріти його суть,
в війни гієні гинуть наші діти –
з опіль повсюдних вісті нам несуть.
Це ж треба так!.. Наразі – не балади:
(Героям – слава!.. І батьківська дань!)
хотілось би майбутньому зарадить,
щоб вже повік не мати тих страждань.
Хотілось би і справді так прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
щоб зла, ненависті зловісні ниті
не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, світлих од і арій,
нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
щоб народився свій по крові Дарій –
то й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану
пошли нам, Боже, щоби усмирить
імперську рать… Чи Ярославну Анну,
щоб вла́дцям глузд реальності вселить!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Щоб був і в нас порадник і учитель,
як восени – нежданий вишні квіт!
То ж, люди добрі, краще ми не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
В провину влипли – необавки каймось!..
І я на себе я звич отой беру.
І прийде час – народяться ще діти
в країні щастя, не в глухім бору…
Й мені від того нікуди подітись –
ще й цей тягар… на себе я беру!
Й настане мить, коли тузи пузаті
уступлять місце… розуму й добру.
Усіх заброд повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…
.
_______ * * * _______
…Це ж треба так любити Україну,
щоб скласти голови змужнілі, молоді,
щоб оновити вільну Батьківщину
й покласти край нетесаній орді!
Це ж треба так!..[/color][/color][/b]
02.06. 2015 – 13.08. 1026
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2026
автор: Олекса Удайко