Під вилиском щасливої зорі

Я  малювала  крейдою  човни,
Та  за́вжди  їх  змивала  буйна  злива.
І  білі  камінці,  що  я  лишила,
Відкочували  сонячні  вітри,
Бо  ласі  гри  й  цікавих  подарунків
І  за  волосся  смикають  весь  час,
І  ворушать  фіалковий  атла́с
Півтемряви.  
Я  в  сутінках  провулків
Срібли́ла  кроки  сяйвом  ліхтарів,
Шпарини  бруку  креслила  у  знаки.
Я  знаю,  ти  читаєш  їх,  гуляко,
Під  вилиском  щасливої  зорі
Хильни  цю  ніч  до  дна,  спахни  на  дні
І  доторком  зігрій  сліди  мої.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2026
автор: Емма Конвалiя