Реторта Фауста мені за чарку править –
І Мефістофель до країв у неї ллє.
Щоразу п’ю до дна, бо не люблю лукавить,
І не боюся – він мене не переп’є.
Жбурляє алкоголь у кров свої токсини –
І я у ейфорію поринаю знов...
Як мало щастя має у житті людина!
Яке життя скупе на віру і любов!
Заставлю душу і візьму собі ще кварту –
Оце її сьогодні ро́здрібна ціна.
Шепоче Мефістофель: «Більшого не варта.
Віддай мені! Нащо тобі така вона?».
Але я не віддам! На ранок прохмелію –
І у шинкарки душу викуплю свою.
Нехай і п’яний – та лукавити не вмію:
По справжньому надіюсь, вірю і люблю.
Серпень 2026 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2026
автор: Олександр БУЙ