Ти, осене, наснилася мені,
У сукні золотій, як королева,
Подол торкався зва́бливо землі
Де вигравала ще трава зелена.
Це перше, що зробила дивно так
І в сутінках завмерла ненароком,
Пройшла де позолочені жита,
Невпевнено ще ходиш тихим кроком.
Та серпень добіжить ось до межі,
Складе сміливо впевнено валізу,
А згодом будуть повні стелажі,
Відкриє відпочинку щедру візу.
А осінь лиш чекає той момент
І будуть всі права, лиш їй єдиній,
Вже бачу, що готує гарний стенд
Де барви розкидає скрізь грайливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик