Вони попрощАлися... Він тихо пішов...
ЗдригнУвши плечима, любов тут знайшов
З військовою звичкою... нехай у літах
І брів так похмуро, з беретом в руках
Багато всього, бачив він - по життю...
Та що стало з нею? Він жив по путтю!
ЗОвсім змінилася - роки в аврал...
"Напевно коханець!" Навіщо скандал
П'ятнадцять різниці... наче не строк
Ще ж не слабкий, та мало їй - впрок
А донька ж красуня, світ для таких
На фото глянУв, серце стислось, затих
І тут Він на краю... Не лИшив "вісток"
Нехай без ноги! Ось останній ковток
Хоч долі і зірок, не хАпав з небес
В останне шагнув... і ніяких чудес
Ось відштовхнУвся, до друзів спішив
Всіх кого в пам'яті... з ким він служив
Згадав і Афган, пил гарячих доріг...
Мовчки Він падав! Берет свій беріг!
А в тихій квартирі лунає дзвінок...
Вона взяла слухавку — «Мій новий панок!»
Тепер є молодший і тіло як сталь...
Той вже пішов? Нарешті, не жаль!
…............................................................
Він так і лежав на асфальті в крові,
З беретом в руках, ВДВ — шураві…
П'ятнадцять різниці... наче не строк
Ще ж не слабкий, та мало їй - впрок
А донька ж красуня, світ для таких,
І фото взлетіло без вітру... він стих!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2026
автор: Олександр Захисник