Літо

Літо  на  пробіжці  кожним  ранком
На  стежках  залишить  пряний  слід.
Сонце  зійде  лагідним  світанком,
Сон  розвіє  оксамитів  цвіт.

Літо  вип'є  кави  з  кавоманом,
Двірника  з  мітлою  дожене.
Легким  вітерцем  його  обмане,
Жваві  зграї  в  небо  замане.

Літо  завітає  у  садочки
Неймовірно  розфарбує  світ.
Захвилює  океан  листочків
Та  й  розсипле  соковитий  плід.

І  втече  зненацька  —  не  впіймаєш.
Нам  не  скаже:  "Вибачте,  шкода".
Ти  тепло  душі  своєї  заховаєш
В  легку  осінь,  де  печаль  руда.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2026
автор: moden