Літо на пробіжці кожним ранком
На стежках залишить пряний слід.
Сонце зійде лагідним світанком,
Сон розвіє оксамитів цвіт.
Літо вип'є кави з кавоманом,
Двірника з мітлою дожене.
Легким вітерцем його обмане,
Жваві зграї в небо замане.
Літо завітає у садочки
Неймовірно розфарбує світ.
Захвилює океан листочків
Та й розсипле соковитий плід.
І втече зненацька — не впіймаєш.
Нам не скаже: "Вибачте, шкода".
Ти тепло душі своєї заховаєш
В легку осінь, де печаль руда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2026
автор: moden