Та жінка... яку ти покохаєш,
Постане - надважливою тобі.
Сумніви - це минуле, залишаєш
Життя - вода, що течія в ріці.
Відкинеш всю байдужість й холод,
В душі усього, в долі - гармонійно.
Ти став посланцем миру - голуб,
Любов підвладна серцю імовірно.
ЗнехтУєш небезпеку, не боятись,
І без роздУмів... З криками у бій.
Чекає нагорода - милуватись...
Назавжди будь... омріяній моій.
Не образ твій нехай вона полюбить,
А те, як ти стоїш у перехресть.
І кожен шрам з історією буде...
Сражатися за неї, тобі - в честь.
Любов її до тебе... Даром стане,
Народить і дітей - продовжить рід.
Це щастя, що з небес посланець
З тобою і в біді, і в радості піде...
Не образ твій нехай вона полюбить,
А те, як ти стоїш у перехресть.
І кожен шрам з історією буде...
Сражатися за неї, тобі - в честь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2026
автор: Олександр Захисник