*** (Ну от і подивись на це життя…")

Ну  от  і  подивись  на  це  життя,
що  схоже  на  розтрощене  розп’яття…
Розплакатися?  Харкнути  прокляттям?
Уславити  байдуже  небуття?
Констатувати  всемогутність  зла
і  не  верзти  дурниць  про  воздаяння?
Враз  обірвавши  радощі  й  страждання,
сказати  смерті:  «Ти  перемогла!»
Та  є  ще,  є  в  хиткій  світобудові,
є  місце  для  надії  та  любові,  –
ще  дихає  скривавлена  земля!..
Шукають  звізд  у  небі  тихі  очі,
і  над  блідою  квіткою  тріпоче
метеликом  сріблястим  янголя…  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067053
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2026
автор: Світлана Себастіані