Візьму з собою в осінь краплю літа

Візьму  із  літа  запахи  покосу,
Що  в  сіні  сплять,  настояні  теплом,
І  ранню  тишу,  росяну  і  босу,
І  сонця  мед,  розлитий  над  селом.

Візьму  серпанок,  що  над  полем  тане,
І  запах  м’яти,  яблук  і  землі,
І  все,  що  в  серці  тихо  не  зів’яне,
І  синь  небес,  і  золото  ріллі.

Візьму  з  собою  маки  край  дороги,
Волошки  сині  в  житньому  вінку,
Духмяних  чорнобривців  обереги
Й  роси  краплину  теплу  на  листку.

Візьму  півжмені  липового  цвіту,
Трохи  тепла  із  лагідних  долонь  —
Щоб  не  згубити  дощової  миті
І  розпалити  спогадів  вогонь.

А  як  прийде  пора  холодних  ранків,
І  вітер  в  сад  покличе  листопад,
Я  скриньку  відчиню  ясних  світанків  —
І  літо  знов  повернеться  назад.

09.08.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2026
автор: Svetoviya