Візьму із літа запахи покосу,
Що в сіні сплять, настояні теплом,
І ранню тишу, росяну і босу,
І сонця мед, розлитий над селом.
Візьму серпанок, що над полем тане,
І запах м’яти, яблук і землі,
І все, що в серці тихо не зів’яне,
І синь небес, і золото ріллі.
Візьму з собою маки край дороги,
Волошки сині в житньому вінку,
Духмяних чорнобривців обереги
Й роси краплину теплу на листку.
Візьму півжмені липового цвіту,
Трохи тепла із лагідних долонь —
Щоб не згубити дощової миті
І розпалити спогадів вогонь.
А як прийде пора холодних ранків,
І вітер в сад покличе листопад,
Я скриньку відчиню ясних світанків —
І літо знов повернеться назад.
09.08.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2026
автор: Svetoviya