Ким я стану, як життєва повість
Перейде за фінішну межу?
Може, вітром, що цілує колос,
Стежкою земного міражу?
Може, сонцем на затишнім ґанку,
Першим блиском у твоїм вікні.
Чи росою, що вмиває зранку
Ніжні квіти у травневім дні.
Чи зорею в небі вечоровім,
Світлим знаком серед темноти.
Словом мами у палкій любові,
Джерелом надії й доброти.
Я не знаю, що Господь напише
У сувої за своїм крилом.
Та любов — найбільша і найвища —
Світить вічним, лагідним теплом.
Проросту в онуках і у дітях,
Колосками серед рідних нив,
У родиннім древі, в його цвіті,
У теплі щасливих, мирних днів.
Знаю точно: я вже не розтану,
Всесвіт душу не віддасть біді.
Я любов'ю в серці вічно стану
Світлом жити на святій землі.
09.08.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2026
автор: Svetoviya