Час водою стік — не повернути
Проти течії. У спротив хвиль
Заніміли і вода, і люди:
Віддалялась пара без зусиль.
Впав туман, обвив зелені кручі,
Вітер голосив поміж заплав.
Що розрив цей майже неминучий,
З них ніхто, згорьований, не знав.
Розділили світ, неначе сон той,
Силуети в далечі бліді.
Зник човняр за млистим горизонтом,
Стихли весла на сумній воді.
Не питала їх вода прозора —
Рятувала душі від сльоти,
Ще недавно вдвох збирали зорі,
Далі — має кожен сам плисти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2026
автор: Білоозерянська Чайка