Буду дякувати

Гомонять  дерева  в  лісі,  гомонять,
У  духмяному  поліссі  шелестять,
Мабуть  хочуть  щось  донести  до  душі,
А  у  відповідь  почую  лиш  дощі.

Зупиніться-зупиніться  так  прошу́,
Всі  печалі  та  жахіття  залишу,
Віднесіть  вітри  шалені  де  лиш  мир,
Ось,  про  що  мої  бажання  та  думки.

Заберіть  страхи  та  смуток  назавжди́,
Хай  же  навіть  не  лишаться  ті  сліди,
Буду  дякувати  щиро  все  життя,
Бо  природи  я  ріднесеньке  дитя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик