Піду я у степ широкий
Подивлюсь на небо
А на небі зірки сяють
Та хіба нам треба
Ой, пади зіронька з неба
Сховаю тя в гаман
Будеш світить мені в ночі
Як світла не стане
Я така вже у родилась
Козачка чаклунка
Назбираю зірок з неба
В секретного клунка
Падуть зірки вночі знову
А я їх збираю
Вночі з клунка випускаю
Хай собі палає
На усю мою світлицю
Од краю до краю ...
Нехай гость що заблукав ся
Навіть завітає
Я козачка характерна
А не гонорова
Зірочок собі збираю
В полі своїм знову
Як не стане взимку світла
А світкелка темна
Запалю я ті зірочки
Хай сяють як зерня
Ой, сівала я сівала
Зірочки у полі
Чи взойдуть темної нічки
З мене не доволі
Хай зійдуть темної нічки
Та й засвітять людям
Буде пісня буде танок
І сонечко буде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2026
автор: Христя Божева