Ще літа жевріє свічадо…
За видноколами ланів
Серпневих зір рясні плеяди,
Та ніжних мавок щемний спів
Лунає журно серед ночі,
Пора прощання настає
Із літечком надій дівочих –
Такий-бо серпень він і є…
Волошками відквітнуть мрії,
З північним подихом вітрів
Ласкаве сонечко змарніє
Чеканням сквир* та холодів.
І водяниця** срібнокоса
Чугайстрів скличе й берегинь,
Збере для них цілющі роси
Ба, вже осінньої снаги…
* - у значенні «негода».
** - у значенні давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води Мокоша (Макош, Цариця води, Водяниця).
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2026
автор: Серна