Доки є мати-є і родина,
Потім -нікого,лиш мами світлина,
Мама-те сонце,що душі єднає,
Потім нічого уже не буває.
Сумно на серці,сумно і нудно,
Що всіх нутро повилазило мутне,
Наче раніше струмок був прозорий,
Зараз-болото,і дух в ньому хворий,
В ньому вода і слизька,і зелена,
А всі слова -то брехня навіжена.
Шкода,матусю,ти зараз не з нами,
Сум за тобою не зникне з роками,
Все пам'ятаю:і голос,і жарти,
Як ти гадала на каві й на картах,
Як відчувала і як говорила,
Як ти літала,як падали крила.
Все пам'ятаю,цього не забути,
Але,на жаль,це назад не вернути.
05.08.2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2026
автор: Руслана Сапронова