Ти – сонце, яке мене з тьми витягає
І час мій, як воду із озера п’є.
Ти – вітер, який мої струни торкає,
Сірник, що запалює серце моє.
Пожива для дум ти і сила для кроків,
Рука, що звільняє з обіймів зими.
Ти власник семи моїх відданих років, -
В яких було різне: і тиша й громи.
Ти - птах, що співає, - вечірній і ранній
Ти – вершник, що їде на білім коні.
Чи виймеш колись намистини кохання
Зі серця свого? Подаруєш мені?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2026
автор: Крилата (Любов Пікас)