Знову небо в серпневім салюті
Тисяча́ми зіро́к мерехтить.
Так до мене було. І без мене так буде.
І нікому цього не зміни́ть.
Та у пам’яті знову зринає,
Набуває окреслених рис
Та земля, де я жив, де мене́ вже немає,
Край, де я народився і ріс.
Там дубочки, берізки і клени
Пли́нуть вітами у майбуття
І хвилюється море зелене-зелене –
І вирує без ме́не життя.
Там усі зачиналися мрії –
І хоч більшість із них не збулись,
Оживала краса і буяла надія,
Що усе буде добре колись.
Знаю, що повернутись несила –
Не знайти у минуле шляхів, –
Та життя, як зупи́ниться біля могили,
В ріднім кра́ї скінчи́ти б хотів.
Серпень 2026 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066795
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2026
автор: Олександр БУЙ