Палючий серпень.

Вже  серпень  місяць,  та  не  радують  жнива,  
Пшениця  добра,  та  нема  куди  подіти.  
Стерню  жовтаву  покриває  скрізь  трава,
А  кволий  сонях  обіцяє  пустоцвітом.

Чому  печеш,  мій  друже,  із  гори?
Нещадний  промінь  -  смертна  косовиця.
Чому  мовчиш?  Зі  мною  говори,
Бо  знову  вийшло,  що  в  руках  синиця.

Зів’яли  квіти  ніжні  у  саду,
Виття  тривоги  тишу  розбудило.
Вже  пʼяте  літо  нам  говорить  про  війну,  
Хоч  декого  дванадцять  раз  палило.

3.08.26р.      Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2026
автор: Степан Олександр