Минулого стає все більше –
Майбутнє меншає щодня.
І уявлялося геть інше,
А не така ось маячня.
І сталося не як бажалось.
А чи бажалося того́?
Підкралась непомітно старість
До ґанку світлого мого.
Вона, не криючись, чатує,
Коли в дорогу рушу я,
І вже не згадує і всує
Про мене молодість моя.
Ну що, стара, ходи зі мною!
У нас віднині путь один –
І розуміємо обоє,
Як має закінчи́тись він.
Та доки ще іти спроможний
І ко́стуром пилюку б’ю,
Я у шинка́х у придорожніх
З тобою молодість проп’ю.
Серпень 2026 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2026
автор: Олександр БУЙ