Душі моєї лазурові сльози
Проллються вдалечінь за небокрай,
Де на світанку в кришталевих росах
Теплінь розгорне пелюстки в розмай.
А я під ковдрою лишуся в тиші
Та питиму в комфорті м'ятний чай,
Де вічність Всесвіту зірками тішить,
І мариться минулість зазвичай:
Долоні теплі та солодкі губи,
Бездонні очі, вогкі від чуття,
Глибоке дихання на повні груди,
Обійми крил в жагучу мить злиття...
І знову, як колись, мене поглине
Барвисто-лазуритовий астрал,
Де звук мелодії кохання лине,
Немов сердець інтимний ритуал.
02.08.2026
Візуальне оформлення: ChatGPT
Надихнула тема з форуму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2026
автор: Олена Студникова