Під ковдрою

Душі  моєї  лазурові  сльози
Проллються  вдалечінь  за  небокрай,
Де  на  світанку  в  кришталевих  росах
Теплінь  розгорне  пелюстки  в  розмай.

А  я  під  ковдрою  лишуся  в  тиші
Та  питиму  в  комфорті  м'ятний  чай,
Де  вічність  Всесвіту  зірками  тішить,
І  мариться  минулість  зазвичай:

Долоні  теплі  та  солодкі  губи,
Бездонні  очі,  вогкі  від  чуття,
Глибоке  дихання  на  повні  груди,
Обійми  крил  в  жагучу  мить  злиття...

І  знову,  як  колись,  мене  поглине
Барвисто-лазуритовий  астрал,
Де  звук  мелодії  кохання  лине,
Немов  сердець  інтимний  ритуал.

02.08.2026

Візуальне  оформлення:  ChatGPT  

Надихнула  тема  з  форуму.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2026
автор: Олена Студникова