Форпост (за Лавкрафтом)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S035NOOenOM[/youtube]
Як  вечір  холодом  дихнув,
І  тіні  –  джунглями  бродить,
Палац  Зімбабве  сяє  вмить,
Король,  що  в  нім,  боїться  сну…

З  усіх  людей  він  був  одним,
Хто  вбрід  болото  подолав,
Вид  котрого  і  змій  лякав,
Прийшов  у  вельд*  він,  що  за  ним.

З  тих  пір,  як  очі  є  у  всіх,
Ніхто  не  бачив  ще  той  схов,
Та  в  ніч  як  вечір  перейшов,
Знайшов  він  Старшого  барліг…

Турелі  дивні  в  далині́,
Навкруг  багато  стін,  валів,
Що  землю  бруднять  куполів,
Немов  гриби  вони  чумні́!

І  місяць  висвітив  світи,
Де  жити  вже  ніхто  не  міг,
Вид  башт  із  куполом  блідих  –
Зловісний,  вікон  не  знайти.

Тоді  того́,  дитям  хто  біг,
Безстрашно  між  любих  руїн,
Дрож  охопив,  побачив  він  –
Не  мертве  і  не  рук  людських!

Напівреальні  форми  ті,
Напівтвердий  напівефір  –
Неслись  з  пустот  без  жодних  зір
До  цих  пустих,  шкідливих  стін.

І  в  пустоту́,  з  цих  зон  тіней,
Бурлив  орди  зворотній  шлях,
Уламки  в  тьмяних  їх  кігтях  –
Думок,  чуттів  і  мрій  людей!

Рибалки  Ззовні,  давні  ті  –
Хіба  то  не  казки́  жреця,
Про  шпигунів  в  чужих  серцях,
Грабіжників  з  старих  світів?

Жахливі  їхні  форпости́  –
Світів  мільйон  вже  має  їх,
Ненависні  для  рас  усіх,
Втім,  невразливі  –  не  знайти…

В  жаху,  спостерігач  повзе
В  болото,  що  лякало  й  змій,
В  палац,  в  безпеку  мчить  мерщій,
Лежати,  сонце  як  зійде́.

Що  він  пішов  –  ніхто  й  не  чув,
На  тілі  не  було́  слідів,
Того́,  що  в  темряві  зустрів,
Та  сон  спокійним  більш  не  був!

Як  вечір  холодом  дихнув,
І  тіні  –  джунглями  бродить,
Палац  Зімбабве  сяє  вмить,
Король,  що  в  нім,  боїться  сну…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2026
автор: Віталій Гречка