[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S035NOOenOM[/youtube]
Як вечір холодом дихнув,
І тіні – джунглями бродить,
Палац Зімбабве сяє вмить,
Король, що в нім, боїться сну…
З усіх людей він був одним,
Хто вбрід болото подолав,
Вид котрого і змій лякав,
Прийшов у вельд* він, що за ним.
З тих пір, як очі є у всіх,
Ніхто не бачив ще той схов,
Та в ніч як вечір перейшов,
Знайшов він Старшого барліг…
Турелі дивні в далині́,
Навкруг багато стін, валів,
Що землю бруднять куполів,
Немов гриби вони чумні́!
І місяць висвітив світи,
Де жити вже ніхто не міг,
Вид башт із куполом блідих –
Зловісний, вікон не знайти.
Тоді того́, дитям хто біг,
Безстрашно між любих руїн,
Дрож охопив, побачив він –
Не мертве і не рук людських!
Напівреальні форми ті,
Напівтвердий напівефір –
Неслись з пустот без жодних зір
До цих пустих, шкідливих стін.
І в пустоту́, з цих зон тіней,
Бурлив орди зворотній шлях,
Уламки в тьмяних їх кігтях –
Думок, чуттів і мрій людей!
Рибалки Ззовні, давні ті –
Хіба то не казки́ жреця,
Про шпигунів в чужих серцях,
Грабіжників з старих світів?
Жахливі їхні форпости́ –
Світів мільйон вже має їх,
Ненависні для рас усіх,
Втім, невразливі – не знайти…
В жаху, спостерігач повзе
В болото, що лякало й змій,
В палац, в безпеку мчить мерщій,
Лежати, сонце як зійде́.
Що він пішов – ніхто й не чув,
На тілі не було́ слідів,
Того́, що в темряві зустрів,
Та сон спокійним більш не був!
Як вечір холодом дихнув,
І тіні – джунглями бродить,
Палац Зімбабве сяє вмить,
Король, що в нім, боїться сну…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2026
автор: Віталій Гречка