Сонце соняхом висіло
Над ставочком й так пекло,
Що розжарене вже тіло,
Наче в бані, потекло.
Плюх в ставочок з головою -
Загойдалась осока...
Тю, хіба це став з водою ?
Чан парного молока!
Глядь - і жаба очманіло
Під латаття, у тіньок,
Підгрібає своє тіло...
Оце видався деньок !
Зрозуміла - гибле діло !
І даю з протезу зуб,
Як в ставку залишу тіло,
З мене зварять ракам суп.
(картинка з інету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2026
автор: A.Kar-Te