Кричить афіша, зойк строкатий,
і стогнуть вивісок слова,
з крамниць проміння ллє кудлате,
нас жалить смутком торжества.
Там сплять за склом тканин рулони,
ллють діаманти світло зрад,
і зорями червонців громи,
як сяйво півночі горять.
Прошито місто коридорами,
вогонь реклами все залив,
кишить каліками, потворами,
святковий ввечері приплив.
Закриє з неба зірок зливами,
проміння: кожний шле ліхтар –
над клерками і над повіями
крізь брижі танцювальних пар.
Кадрилей всі порушив лінії,
між танцюристами дзвенять
трамваї, сиплють іскри синії,
автомобілі в ніч летять.
І сором музики колісної
підняв смичка, як диригент,
з’єднав загал, як ноти різнії,
співає натовп цей фрагмент:
„Хвала містам, це - тлінь, з еклектики
там все - довічний хоровод,
і твій олтар, це суть - електрики,
вітає гомоном народ!”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106663
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.12.2008
автор: Максименко Л.