Відгорає літо серпнем,
Квітне мальвами у серці,
І туманом срібним ллється
Тихий смуток в небокрай.
Ні, тепло ще тут, із нами,
Ще захмарними стежками
Сонце йде понáд степами –
Чи то в ранок, чи то в рай…
Ще жоржини тішать око,
Жайвір в си́няві високій,
І русалок волооких
Колисає водограй.
Свят серпневих ціла низка –
Спас за Спасом, близько-близько,
Що не день, то но́ва звістка:
Хочеш – яблука збирай,
Ну а хочеш – медом ласуй,
Свіжим хлібом, пінним квасом,
Негаразди та образи
У минулому лишай.
Літо-літечко перлинне,
Різнобарвне, швидкоплинне,
Непомітно в осінь лине,
В золотавий нишклий гай…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2026
автор: Серна