Ми з тобою давній друже
По парканах і калюжах,
По деревах і садках...
Всіх сусідів трапив жах.
І знайомі нас сварили,
Матері по сраці били...
Промайнуло все, як тінь,
Зникло птахом в далечінь.
Ось зозулі відкували,
Вже про нас не пліткували,
А дитинство лишень в снах...
Знов з'єднала нас війна.
Час минав доволі грізний,
Смерть країну вмила слізьми,
Ніби дощ, та солонИть
І стає червоним вмить.
Щось нема лелек на лузі,
Тінь заклякла в сірій смузі,
Не почути ні птахів,
Ні грайливих дітлахів...
Та коли зникає тиша
Тут уламки, кулі свищуть,
Смерть збирає данину
У заплічную труну...
Так вона забрала друга,
Серце плаче від напруги
Промінь світла у житті,
Тепер мій друже "на щиті"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2026
автор: Джин