Легкий туман торкається долини,
Коли вже липень котиться за обрій,
Гірчать медами польові стежини,
Що день ведуть у золотавий спокій.
А вже серпневі опадають роси,
І стиглий ранок дише чебрецями.
Важкі хліби схилились стоколосо
І тихо гомонять із полинами.
Як паволоку, стеле прохолода,
І сонце креслить золоті пороги.
В промінні чистим ніжиться природа,
Забувши літні смутки і тривоги.
30.07.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2026
автор: Svetoviya