Малюю зорі подумки. Рясні…
Такі рясні, як тогорішні вишні.
А ще – зі слів вив’язую пісні.
І вíрші. В них – веселощі колишні,
І розмаїття вражень, і печаль,
І вечорів розмови неквапливі,
І те, що не здійснилося, на жаль, –
Барвистий візерунок, мерехтливий…
Петéльку загубила… Та дарма –
Я підійму її на срібну спицю,
Рядок перерахую крадькома
І відпущу. А він мені насниться.
А він вишневим вéрнеться дощем,
Липневим небом в зорянім намисті,
І чимось несподіваним іще,
Мов жовте скельце у зеленім листі.
Незчулася – вже й серпень на порі,
А я малюю досі вишні-зорі…
Віршí летять пташками за поріг,
На вільний простір в далі неозорі…
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2026
автор: Серна