Там, де всесвіт поділений навпіл
Видноколом, у полиску тиші
Жде нірвана огрійлива, й наче
Бурмотінням ворожчиним кличе.
Цятки птаства збиваються в списи,
Безгомінь розтинають манливу,
І за обрій свободи - неспинно,
Щоб тяготи обрушити ливнем.
Уп'ялася очима у крила,
Щоб напитись ген там супокою,
Та обтяжливе зрадницьке тіло
Не відпустить ув ирій ніколи.
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2026
автор: Chara Vinna