Мої артерії виходять з берегів…

Мої  артерії  виходять  з  берегів,  
Венозні  русла  переповнені  печалем.  
Я  довго  слухав  і  терпів,
Як  безупинно  всі  кричали.

Кричали  прямо  в  голові  -  
Нейрони  вже  не  здатні  передати  відчай.
Лише  мені  відома  хронологія  подій  -  
Я  -  прокурор,  я  -  адвокат,  я  -  слідчий.  

Я  звинувачував  себе  у  вадах  долі,  
Щораз  чіпляв  на  себе  різні  ярилики.
А  спроби  опору  -  занадто  кволі,  
Мене  сточили  гострі  язики.  

Я  захищав  себе  в  собі  перед  людьми,  
Та  цим  завдав  собі  лиш  шкоди  -  
Я  заблукав  у  лабіринтах  соціальної  пітьми,  
Згубивши  нитку  Аріадни  ще  на  вході.  

Таємниці  слідства  завели  в  тупик,  
Безсилі  Шерлоки  і  Скотленд-Ярди.  
Весь  калейдоскоп  думок  безслідно  зник,  
А  їх  було  -  мільйони  чи  мільярди...

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2026
автор: Анатоль Фомальгаут