Десь там, далеко, за десятим видноколом,
Де сни барвисті п'є веселка з джерела,
Гульвіса-вечір йшов до зоряного столу,
Що ніч накрила у діброві край села.
Його давно вже зачекалась берегиня,
Друзяка-місяць нетерпляче виглядав,
І навіть ніч — усьóго дійства господиня —
На півгодинки відлучилася від справ.
А він ішов, такий замріяний, крізь літо,
Під ніс мугикав чи молитву, чи вірша,
І упивався матіоли ніжним цвітом,
І від лелеки у пітьму сховав вужа.
А потім довго слухав пісню солов'їну —
Текла сльоза прозорим воском по щоці…
Та, вмить згадавши за нічну оту гостину,
Подався підтюпцем вечеряти мерщій…
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2026
автор: Серна