Мій спокій весь сиренами розп’ятий
не перший рік, не другий, а вже п’ятий.
Сичить, гуде тут люте зло… А тихо
в наш дім вело за руку хиже лихо.
Здавалося, з Добром вони дружили,
разом так часто їли вони й пили.
Та краще все собі зло забирало,
Добро те бачило. Чомусь мовчало.
Сміливо зло заходило до хати,
все придивлялось. Що б це ще забрати?
Було йому все мало, мало, мало…
спалило хату і життя забрало.
-----------------------------------------------
І ти мовчиш, мій добрий, щедрий світе?
Не твоя хата і вікно розбите.
Не твої діти плачуть в укриттях.
Не в твої очі зазирає жах.
Це спокій мій сиренами розп’ятий
не перший рік, не другий, а вже п’ятий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2026
автор: Надія Башинська