«На Венедськім краю…»


***

(Старовини  небелиці...)

***


У  Вербівці  хтось  не  спить

Та  ночами  бродить  :

Виє-гаркає  на  місяць,

Хороводи  водить

І  у  чумну  заметіль

В  небі  бачили  комету

Та,  жаринками,  два  ока

На  узліссі  —  із  замету,

А  ще  бігли  потерчата

У  загату  грітись

І  на  комині  сидів

Хтось...

Кому  би  не  стрітись,

Бо...

У  цім  дивнім  краю  —

На  Венедськім  краю,

Люди  вірять  у  біду

І  в  лиху  почвару,

А  ще  видумали  всі

Чугайстера  в  ночі,

Що  збирає  при  дорозі

Жита  зерня  в  оці

І...  водяник  там  кряхтить

Водопадом  сили,

Що  замерз,  сьогодні  —  сильно,

У  льодах  від  жили,

Яка  так  у  люті  своїй

Жорнами  крутила

Та  у  подиху  Морозка

Затихла  й  зморила

Мельника  на  виноділ,

Де  у  смаку  друзів

Розказали  небелиці

По  разу  на  крузі,

А  ми  —  діти,

На  печі,  тут  —  сиділи,

Роти  роззявивши

І  все  вірили  тому

Про  що  кажуть,

Змивши

Зі  стола  —  у  смак  собі,

Дядьки  в  хуртовину,

Бо  дядини  вечорниці

Роблять  поруч  —  з  тилу,

Яким  двері  підпирають

Рогачі  та  дошки,

Аби  дівки  не  чіпали

Парубоцькі  блошки,

Які  так  і  норовлять

Скочить  в  то  гніздечко,

Що  весілля  породили

Комусь  на  крилечко

І  на  палець  обручку

Надягло  —  до  знаку,

Бо  зима  має  посил

І  ніч  темну  в  смаку..,

Де  ми  —  діти,  появились,

Що  тихо  сиділи

І  слухали  оповідки,

Якими,  всі  —

Отак  дружно  жили...
___________________________________
07.07.2027-21.07.2026;  Paris  (Aurora)
==================================

(!!!)

Якось  мені  довелося  бути  зимою  в  Карпатах,
що  в  давнину  звалися  Венети,  де  ще  було
колись  поруч  і  море  Венедське,  яке
простягалося  аж  до  самих  Уральських  гір...

Але  то  було  дуже  вже  давно...

А  от  тут  я  запізнав,  у  хуртовину  —  в  теплій  хаті,
такі  бувальщини  краю,  про  які  колись,
можливо,  ще  повідаю...

І  згадкою  родився  сьогодні  вірш  про  то  давнє,
яке  так  от  сьогодні  чомусь  прийшло,  як
маленький  гумор  світлого  спомину  про
чудових  людей  Карпатського  краю,  або  Срібної
землі  Піднебесся—  Венети...

=====================

Автор  :::

Катинський  Орест

(Katynskyy  Orest)

===================================



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2026
автор: Paris