Плаче дочка сльози градом падають до ніг,
"Плине кача" всюди лине, а душа болить.
Рідний батько під Покровськом на війні поліг
І в малої сиротини серденько щемить.
Сонце очі їй втирає, вітер коси розчесав.
І сам батько наш духовний малу утішав.
Він узяв її на руки і таке сказав:
Батько твій високо в небі зіркою він став!
Її зараз ще не видно, та вночі вона зійде,
І промінчиком малельким загляне в кімнату.
Та відшукає найдорожче там - тебе,
Відчуєш ти любов і ласку скажеш ніжно: Тату!
Вже ніхто тебе не скривдить,смутку не буде,
Тільки щастя і удача в дім твій увійде.
Буде сонце лиш світити у твоїм житті,
Бо за це занув тато на страшній війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1066023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2026
автор: Горбаль Василь