Вогонь землі

Вогонь  землі  проходить  крізь  коріння,
Де  сила  роду  п'є  живу  росу.
Він  дихає  у  сплячому  насінні,
Щоб  не  віддати  пам'ять  забуттю.

Він  визріває  в  золоті  пшениці,
Де  день  вплітає  сонце  у  жнива,
І  теплотою  кожної  крупиці
В  дитячих  душах  пам’ять  ожива.

Він  не  горить  —  пульсує  під  ріллею,
Як  жар,  що  час  не  зміг  перемогти.
І  кожен  крок,  народжений  землею,
Його  несе  у  завтрашні  світи.

Коли  стихають  бурі  над  полями
І  вечір  роси  тулить  до  стерні,
Вона  мовчить…  але  її  мовчання
Палає  вічно  у  святім  вогні.

20.07.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2026
автор: Svetoviya