Обожнюю віршí, котів і осінь,
Усі вони – натхненники мої,
Мій затишний, пухнастий творчий простір,
В якому квіти, й зорі, і гаї,
І спогади живуть, і сни блукають
Шляхами колисанок та казок,
І не одна іще лелеча зграя,
Й назбираний для вогнища хмизок…
Увесь мій світ, такий близький та рідний,
Задумливий і лагідний, мов кіт,
Жовтокленовий, листопадно-мідний –
В нім присмак меду і рудбекій цвіт.
Міняти щось у ньому не бажаю,
Незгодна навіть часточку малу
Втрачати. Він мене оберігає,
Коли іду крізь сльóту та імлу…
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2026
автор: Серна