Коли Господь створив весь світ… Радів. Трудився ж Він немарно. Тут небо й зорі, день і ніч, буває ясно й хмарно.
Замислився. Ой гарно ж як! Усього є доволі.
Рослин багато і тварин, і різних риб у морі. Людині тут теж добре жить. Є їсти що і пити.
«Дай, - думає, - спитаю ще, хто хоче що робити?»
Коли зібралися усі, то стали вибирати. Хтось смачно їсти захотів, а хтось багато спати. Хтось бігати, стрибать схотів, хтось гризти, чи співати. Були та-
кі, хто забажав ще високо літати.
Все розібрали. Розійшлись. А день був світлий, теплий. А чи хто дякувать прийде за подарунок щедрий?
Пройшло немало часу. Так. Ось бджілка прилетіла. Краплинку меду при-
несла, так весело дзвеніла.
Радів Господь, що бджілочка так любить працювати, і зрозуміла, що труд є важливішим, ніж свято. Що праця в радість є завжди, і вчора, і сьогодні. Солодкий плід зігріє всіх у вечори холодні.
--------------------------------------------------------------------------------------------
Приємна Богу крапля та. Прозора. Чиста-чиста. За дар свій дякуймо усі, як бджілка золотиста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2026
автор: Надія Башинська