Моя домівка - це немов фортеця (акровірш)

[b]М[/b]ій  рідний  краю,  я  твоя  дитина,
[b]О[/b]х,  як  до  тебе  лину,  мов  до  мами,
[b]Я[/b]  знай,  завжди́  знайду  оту  хвилину,

[b]Д[/b]авно  люблю  та  ще  сильніш  з  роками.
[b]О[/b],  милий  дім  де  я  жила  малою,
[b]М[/b]ене  тривожить  й  радує  водночас
[b]І[/b]  ти  повір,  сумую  за  тобою,
[b]В[/b]елю  серде́ньку,  щоб  усе  збулося.
[b]К[/b]оли  мене  туга  до  болю  криє,
[b]А[/b]  я  усе  змагаюся  із  нею,

[b]Ц[/b]іную  те,  що  душу  за́вжди  гріло,
[b]Е[/b]нергію  давало  для  наснаги.

[b]Н[/b]емає  в  світі  кращого  за  тебе,
[b]Е[/b]легія  звучить:  той  рідний  спогад,
[b]М[/b]ені  б  хотілось  ще  безхмарне  небо,
[b]О[/b]та  стежина  у  думках  вже  поряд.
[b]В[/b]есну  вбираю,  всі  її  чесноти,

[b]ф[/b]ізично,  розумово    і  душевно,
[b]О[/b]х,  бережу  і  іншому  не  бути,
[b]Р[/b]ядки  виводжу  досконало  й  чемно.
[b]Т[/b]ремчу  від  згадок,  що  у  серці  маю,
[b]Е[/b]х,  полетіла  б,  якби  мала  крила,
[b]Ц[/b]іную  все,  отой  куточок  раю,
[b]Я[/b]  бачу,  відчуваю  знову  силу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик