[b]М[/b]ій рідний краю, я твоя дитина,
[b]О[/b]х, як до тебе лину, мов до мами,
[b]Я[/b] знай, завжди́ знайду оту хвилину,
[b]Д[/b]авно люблю та ще сильніш з роками.
[b]О[/b], милий дім де я жила малою,
[b]М[/b]ене тривожить й радує водночас
[b]І[/b] ти повір, сумую за тобою,
[b]В[/b]елю серде́ньку, щоб усе збулося.
[b]К[/b]оли мене туга до болю криє,
[b]А[/b] я усе змагаюся із нею,
[b]Ц[/b]іную те, що душу за́вжди гріло,
[b]Е[/b]нергію давало для наснаги.
[b]Н[/b]емає в світі кращого за тебе,
[b]Е[/b]легія звучить: той рідний спогад,
[b]М[/b]ені б хотілось ще безхмарне небо,
[b]О[/b]та стежина у думках вже поряд.
[b]В[/b]есну вбираю, всі її чесноти,
[b]ф[/b]ізично, розумово і душевно,
[b]О[/b]х, бережу і іншому не бути,
[b]Р[/b]ядки виводжу досконало й чемно.
[b]Т[/b]ремчу від згадок, що у серці маю,
[b]Е[/b]х, полетіла б, якби мала крила,
[b]Ц[/b]іную все, отой куточок раю,
[b]Я[/b] бачу, відчуваю знову силу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик