У вирі війн, де час летить незримо,
Шукаємо для мрії шлях з імли.
Крізь жар пожеж та постріли у спину
Ми всупереч надію зберегли.
Руйнує ворог всі міста й дороги.
Де спокій наш? Де тихий день і сад?
Не грім липневий — слухаєм тривоги,
Здригаючись від гулу канонад.
У просторі, де кривда править світом,
А час не гоїть шрамів глибину,
Душа тремтить, мов квітка білоцвітна,
І скрізь в пітьмі шукає все ж весну.
І день чекає тиші й перемоги,
Коли сльоза відновить барви гру,
І рушниками побіжать дороги
У нову, світлу й зоряну пору.
17.07.2026 ©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2026
автор: Hmelyar