І знову чорне й біле — розмальовки,
Сам деміург накидав нам штрихи.
Здається, що наш світ — це заготовки,
Де алгоритми, цикли, код, гріхи...
Готую барви — акварелі болю,
Щоб в сіре поле випала гроза,
Щоб чорна ніч — Морфеєве роздолля,
Вела тумани низом, де лоза.
Зеленобарв'я листя йде до неба,
Здіймаючись між трави й спориші.
Чи зможу всі знайти? Чи це — плацебо
Для спокою сумління і душі?
Реклами всюди — колір і фантоми,
У їх дзеркалах — холод, півтони,
Й повільність метушливої утоми,
Й упертість незворушної стіни.
Шукаю квіти й кольори в природі,
Навколо бджоли й люди, гіркий мед,
І крізь роки, рутину й перешкоди
Готую власний фарбовий сюжет.
Вливаю світле в сніжний аркуш долі,
Вживляю силу мирних кольорів,
Щоб чорна тінь розмилася поволі,
А простір — жити й дихати хотів.
17.07.2026 ©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2026
автор: Hmelyar