***
Скільки
чекати дива?
Знову в «Радар»
дивлюсь…
І виглядаю
зливу,
кличу її
чомусь...
Новий Бульвар
жбурляє
Сонцю каміння
гріти.
Тінь у дворах
шукаю,
сів
у затінку мліти.
Зникну в журбі
між літер,
в білий пірну
пергамент...
Де ти,
жаданий вітре!
Десь там
летиш морями?
Чи підганяєш
хмари,
сиплеш
у жмені
дощ?
Щоб уночі
бульвари
вмились
для світлих прощ.
Зранку щоб
свіжий подих
дмухав
з провулків знов,
спеки
сховались духи,
і кава
лиш гріла кров…
В тишу,
ще до відбою,
сквер закликав двори...
Вивчу маршрут
з тобою,
спустимось із гори.
Там де
дрімають хвилі,
Тетерів
мріє мляво.
Місяць
вчепив на шпилі
зірку
собі яскраву...
Тисне життя
на мізки,
знову
гуде тривога...
Знову
гроза десь близько —
трапить
в ранкові блоги...
З лілій
впадуть діадеми
в тишу трави
та натхнень...
Ми ж
по росі підемо
в новий
липневий день...
©Ігор Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2026
автор: Hmelyar