Я весну люблю так, ніжно обіймаю,
Це моя розкішність неземного краю,
Як же гарно в світі дихати і жити,
Неможливо, знаю, все це не любити.
Подивлюсь навколо, кожна квітка грає,
А душа невтомно всю красу вбирає,
Звісно ці куплети писані душею,
Я весні вклоняюсь, що завжди із нею.
І за те, що дійсно дихаю та мрію,
Бо теплом весняним серденько зігрію,
Ох, яке блаженство нам дає природа,
Ось, тому для нас це справжня насолода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик