Якщо є на світі людина, подібна до Бога,
Спини сльози горя на втомленій нашій Землі.
Кров проливається, гине людина, народи.
Правди немає, нема її в кожній війні.
В кожнім столітті людей убивали.
Битва між світлом і темінню йде.
Хто ви? Ті люди залізні, криваві?
Хто той, що тис на останній курок?
Так повелося - людей убивають.
Вчора, сьогодні, століття тому.
Як же, диявол, так схожий на Бога,
Холодно в скроню стріляє...за крок.
Люди втомились, так гірко втомились!
Сльози течуть, як холодний струмок.
Мука нестерпна - безжалісні втрати.
Боже, чому ти забув про нас, змовк?
Нам би проснутись під звуки природи,
А не від вибухів, свисту ракет.
Нам би вдихнути нарешті свободу,
Але там диму зловісний намет.
Ти якщо можеш, та хтось же то може!
Та зупини ці жахіття війни!
Ким ми, народжені Богом, тут стали?
Хто ти, хто може? Війну зупини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2026
автор: Ася Тес